"ПРО 100 НЕБА"

Про Сто Неба! Три слова про тих,

Про яких забувати не треба:

Літніх, в розквіті та молодих,

Що тоді полягли, просто неба…

Просто неба! Бо кожен із них

Був не злякана й чахла амеба:

Всі ми бачили духом твердих,

Що були в тім бою, просто неба!

Просто неба! Палала тоді

Вогняна хуртовина лютнева,

Й ті на подвиги йшли, в правоті,

Хто постав проти зла, просто неба!

Просто неба! Свободі – хвала!

Бути ж в рабстві – ганьба і халепа!

Тож, весна для достойних прийшла

Серед тої зими, просто неба!

Просто неба відроджена Січ,

У якій знов Сірко і Мазепа!

Ви – той ранок, що видворив ніч!

Ви те сонце, яке – просто неба!

Павло Чорний