СЛОВО ПРО СОБОРНУ УКРАЇНУ
Україно! Ще від київських князів –
Зберегти тобі вдалося монолітність:
Віру, мову, традиційну своєрідність,
Хоч тебе і шматували з тих часів
І сусіди, що родались, мов брати,
Та підступно готувались до розбою,
І відверті вороги, що йшли війною,
Щоб надудлитись джерельної води,
Щоб загарбати твої ліси й сади,
І найкращі в цьому світі чорноземи,
Щоб твоїх жінок забрати у гареми,
А мужів – в ярмо, зриваючи хрести…
Україно! Ти страждала від катів:
Твоє тіло вороги четвертували,
Розтинали, розділяли, розривали,
І скажено гризли пащами хортів!
Тільки цілість української душі
Невмируща в інквізиторських тортурах.
Наша єдність збереглася у натурах.
Між серцями не прокреслено межі
В тім народі, що в Дніпра зо двох сторін –
Має землю незалежну й неділиму:
Від Полісся – до жаркого сонця Криму;
Від Донбасу – до Карпатських верховин!
Україно! В неподільності твоїй –
Наша Слава, наша Велич, наша Сила!
Ти – Соборна! Ти у злуці, наче брила!
В синім небі та в пшениці золотій –
Єдність мирних, життєдайних кольорів
В тебе, як у європейської держави.
Вже історія новітні пише глави
Про наш рід, із козаків і кобзарів!
Павло Чорний
